Зразкові історії терапії

У Гамбурзі сім’я переїжджає в тимчасове житло, а потім у двокімнатну квартиру в центрі для біженців. Ночами в коридорах буває так голосно, що Амін часто прокидається. В квартирі надто тісно і він виконує шкільні домашні завдання на ліжку. Оскільки брати і сестри не можуть оминути одне одного через тісні умови проживання, часто спалахують суперечки.

Амін усвідомлює, що тут замало місця для його потреб. В школі він здебільшого тихий і закритий, лише в певні моменти пригнічені емоції вириваються назовні і він злиться, кричить та плаче. Коли Амін у гніві кривдить однокласника, вчитель зв’язується з батьками і розповідає їм про програму «HonigHelden!». Батьки відкриті до пропозиції допомоги і підписують згоду, що дозволяє вчителю передати заяву та контактні дані сім’ї до «HonigHelden!». Аміну довелося чекати три місяці. Тоді його матері дзвонить перекладач і пропонує запис на перший сеанс.

На перший сеанс Амін приходить з обома батьками. Терапевт пояснює їм, як почуття і думки можуть впливати на тіло і поведінку, і що вони можуть використовувати психотерапію, щоб допомогти Аміну краще керувати своїми страхами і гнівом. Вона пояснює, що хоч і працює в приміщенні школи, проте не є її працівником, і всі розмови є конфіденційними. Амін наважується трохи розповісти про свій гнів. В рамках п’яти діагностичних сеансів Амін та терапевт знайомляться. Вони разом заповнюють опитувальники, і Амін вперше може розповісти людині в спокійній обстановці, без відволікань і шуму, що її лякає, а що робить щасливою. Батьки також приходять на ще одну бесіду і розповідають в анамнезі про своє життя та втечу з Сирії, а також багато про розвиток Аміна від народження і до сьогоднішнього дня.

Під час діагностичної бесіди з Аміном та його батьками терапевт детально описує своє враження та пояснює свій діагноз за симптомами Аміна. Вона пропонує сім’ї підтримувати Аміна в ході щотижневих індивідуальних консультацій і пояснює їм, що протягом всіх чотирьох тижнів будуть відбуватись паралельні бесіди з батьками. Терапія є абсолютно добровільною. Амін і його батьки дуже хотіли б, щоб Амін ішов по життю з меншим страхом та гнівом, а тому погодилися пройти терапію в «HonigHelden!». Вони дозволили терапевту спілкуватись з класним керівником на основі розписки про звільнення від обов’язку зберігати конфіденційність, щоб вона також могла підтримувати Аміна в повсякденному шкільному житті.

Як і багатьом дітям, Аміну важко назвати свої почуття та думки під час терапії:

«Коли я злюсь, я стаю гарячим, як пічка. Здається, ніби в мені палає вогонь, який я не можу затушити!» 

Він малює своє тіло в реальному розмірі і отримує від терапевта картинки, на яких символічно зображені сум, радість, гнів і страх. Він повинен локалізувати почуття, наклеюючи їх на відповідні частини тіла на своєму образі. Амін одразу ж розташовує злість на животі та на руках.

Амін з терапевтом малюють почуття або розігрують їх за допомогою ігрових фігурок. Вони разом досліджують, як почуття впливають на розум і тіло та які функції вони виконують. Амін вчиться тому, що почуття вказують на деякі його потреби і розуміє, що страх і гнів – це ранні попереджувальні знаки. Під час супровідних бесід з батьками, Амін за підтримки терапевта пояснює ці попереджувальні знаки своїм батькам, а також класному керівнику. Вони починають краще розуміти його поведінку і узгоджують спільну стратегію: жестом він може попросити вчительку зробити невелику перерву під час уроку. Тоді вчителька дає йому час для дихальних вправ, під час яких він думає про свого улюбленого супергероя. Так Амін може заспокоїтись і потроху сконцентруватись на уроці. Зараз батьки, вчителька та терапевт є його найважливішими помічниками, і це реалізується завдяки взаємним домовленостям.

Під час терапії Амін також з’ясовує свої сильні сторони і розпитує про них свою сім’ю, вчителів та друзів. Він записує все в «книгу сили», яку оформлює за допомогою картинок, фотографій і замальовок. Амін пишається своєю книгою і часто носить її з собою.

Трохи менше ніж через рік Амін стає набагато сміливішим і впевненішим у собі. Він відвідує футбольний клуб та зміг знайти друзів там і в школі. Його батьки розповідають, що в сім’ї стало менше сварок і Амін може добре спати. Вчителька також повідомляє, що тепер на уроках Амін злиться зовсім рідко. Незабаром Амін почав справлятися з повсякденним життям без свого терапевта, і вона повільно готує його до завершення терапії.