Історія заснування:
З інтерв’ю зі Штефані Граф

У 1998 році легенда тенісу Штефані Граф створила фонд CHILDREN FOR TOMORROW. До сьогоднішнього дня вона віддана справі допомоги дітям із зон бойових дій і регулярно відвідує Гамбург, щоб супроводжувати терапевтичні сеанси та обмінюватися ідеями зі своєю командою та партнерами по проєктах. Нижче Стефані Граф розповідає про свою мотивацію підтримувати дітей біженців і про те, чому ця тема сьогодні актуальна як ніколи.

Цього року Ви маєте 25-у річницю з дати заснування фонду. Як за ці роки змінилась робота CHILDREN FOR TOMORROW?

o На момент заснування фонду в світі налічувалось 40 мільйонів біженців. Ми були маленькою амбулаторією, де працювало чотири терапевти, і до нас приїздило багато сімей з Косово. Тоді ми були єдиним закладом, що спеціалізувався на допомозі дітям з посттравматичним синдромом внаслідок війни та їх родичам.

Сьогодні в світі понад 120 мільйонів біженців. У 2022 році відбулося найбільше зростання, коли-небудь зафіксоване УВКБ ООН, і цьому не видно кінця. Амбулаторія розширилась до 15 працівників, і до нас приходить все більше дітей та підлітків без супроводу батьків. Попит на терапію настільки великий, що ми вже декілька років наймаємо терапевтів у фонд та виїжджаємо безпосередньо у школи з нашим оперативним проєктом «HonigHelden!». Але ми не можемо задовольнити всі численні звернення на терапію.

Чому для Вас так важливо допомагати травмованим дітям-біженцям?

o Страждання цих дітей часто залишаються непоміченими або незрозумілими, і вони не мають нікого, хто привернув би увагу до їхнього болю. Тому для мене так важливо допомагати дітям з цими, на перший погляд, невидимими хворобами. Часто зустрічаються тихі, закриті діти, які насправді дуже потребують підтримки. Під час своєї втечі вони переживали речі, які неможливо уявити: смерть батьків, довгі піші переходи, голод, тортури, страх смерті. Приїхавши сюди, вони мусять не лише вивчити нову мову, а й інтегруватись в шкільний колектив, звикнути до чужої культури та впоратися з психологічними наслідками війни та втечі. Ми хочемо допомогти цим дітям настільки швидко, наскільки це можливо, щоб вони мали шанс на хоча б певною мірою безтурботне життя.

Хоча Ви з Вашою родиною живете в США, Ви відвідуєте фонд багато разів на рік. Які зміни Ви помічаєте в дітях?

o Звичайно, у всіх дітей все відбувається дуже по-різному: Діти з легкими симптомами стають сміливішими, знаходять друзів і вже через короткий час з радістю ходять до школи. Вони швидко вчать німецьку і стають впевненими в собі. Діти з агресивною поведінкою з часом починають все краще висловлювати свої почуття на сеансах терапії. Вони вчаться заспокоюватись та підтримувати один одного. Завдяки терапії діти отримують шанс включитись до шкільної системи.

Чому так важливо, щоб діти отримали психічну допомогу якомога швидше?

o Психічне здоров’я – це основа їх інтеграції. Можна сказати: Поки діти продовжують страждати від своїх травм, війна продовжується. Вони не можуть відшукати спокій, мають труднощі з вивченням мови, не довіряють людям, мають проблеми з пошуком друзів та концентрацією уваги у школі. Лише коли війна в головах припиняється, діти можуть стабілізувати свій стан і розпочати нове життя.

Ваш фонд CHILDREN FOR TOMORROW протягом багатьох років співпрацює з Управлінням у справах шкіл та професійної освіти в Гамбурзі. Які переваги це дає?

o Дуже часто маленькі діти та їхні батьки не потрапляють до клінік чи приватних лікарів, вони випадають із системи надання допомоги з багатьох причин. При цьому, якщо травматична подія сталась з дитиною у віці до 11 років, вірогідність психічного захворювання зростає втричі. Тому ми хотіли охопити саме маленьких дітей, щоб їхні страждання не стали хронічними, а травми не наздогнали їх пізніше, коли вони стануть підлітками. З цієї причини ми їдемо туди, де знаходяться ці діти – в школи – і працюємо в рамках проєкту «HonigHelden!» в тісній взаємодії з Управлінням у справах шкіл та професійної освіти.

Що саме Ви робите в рамках проєкту «HonigHelden!»?

o Ми пропонуємо щотижневу індивідуальну поведінкову терапію та арт-терапію безпосередньо в школах. Для нас також важливо залучати оточення: батьків та вчителів, адже саме вони є авторитетом для дітей. Ми пропонуємо вчителям підвищення кваліфікації та супервізію, пояснюємо симптоми та підтримуємо їх у роботі з дітьми-біженцями, які мають психологічні проблеми. За допомогою бесід з батьками, що супроводжують терапію, ми створюємо платформу для комунікації між батьками та школами. При цьому, для подолання мовного бар’єру, зазвичай ми маємо власного перекладача.

У чому перевага відвідування дітей безпосередньо у школах?

Школа – важлива невід’ємна складова їх молодого життя. Тут вони вчаться, знаходять друзів і почуваються в безпеці. Школа дуже часто пропонує більш захищене середовище, ніж те житло, в якому діти живуть зі своїми сім’ями. Окрім того, в школі ми можемо залучити всіх дітей, а також набагато простіше доєднати до процесу терапії вчителів та батьків. Іншим важливим фактором є те, що багато сімей не змогли б самостійно прийти на практику. Для одних проблема полягає в мовному бар’єрі, а для інших – в зумовленому культурою ставленні до терапії. В багатьох країнах, з яких вони походять, питання психічних захворювань є абсолютно табуйованою темою. Проводячи терапію в повсякденному контексті, ми хочемо подолати страхи контакту та бар’єри для всіх сторін.

Якого майбутнього для CHILDREN FOR TOMORROW Ви прагнете? Якими є подальші плани фонду?

o Для майбутнього дітей ми хотіли б, перш за все, мати більше терапевтичних місць, оскільки щотижневі індивідуальні терапевтичні сеанси зазвичай дають найкращі шанси на одужання дітей, у яких вже діагностовано захворювання. Тому нашою метою є налагодження співпраці з практикуючими терапевтами, які хотіли б надати місця для лікування дітей-біженців. Ми також плануємо створення медичних центрів у школах, щоб залучити до співпраці систему охорони здоров’я та покращити терапевтичну опіку над цими дітьми. Зрештою, ми зробимо все можливе, щоб наш проєкт міг бути реалізованим не лише в Гамбурзі, але й в інших містах, і щоб якомога більше дітей, які наразі випадають з системи опіки, отримали полегшений доступ до терапевтичних послуг.